Понеділок, 19.11.2018, 03:39
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

"Велика рідня"

Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Наше опитування
Дайте оцінку нашому сайту
Всього відповідей: 124
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz
  • Страничка социального педагога

                                  

                                                                                Методы самообладания для взрослых

    Где недостает разумных доводов, их заменяет крик.

    Леонардо да Винчи

     

    В моменты приступа злости, когда нервы накалены до предела, сложно повернуть ситуацию вспять и не пролить свой гнев на ребенка, но уменьшить его силу, а то и вовсе свести к минимуму – вполне в наших силах. Стоит лишь прибегнуть к нескольким успокаивающим методам. Психотерапия и психология насчитывает более 500 различных способов приведения своих нервов в порядок. Однако в трудные жизненные моменты достаточно применить лишь один из них, который для вас является наиболее действенным. А какой именно – выбирайте сами!

    • Выдержите паузу, как бы это ни было сложно, и только после этого давайте выход вашей накопившейся энергии. Вот увидите – после небольшого тайм-аута вы будете не так агрессивны, а реакция будет более адекватной.
    • Наиболее простой способ не вспылить в ответ – посчитать до десяти. Пусть ситуация провокатор немного поживет без вас, а ваш мозг сосредоточиться на счете.
    • Помогают также дыхательные упражнения: вздохните глубоко, задержите дыхание на пару секунд, повторите так десять раз.
    • Практикуйте так называемые «письма к ребенку» в моменты гнева: если хотите накричать на дитя, смело берите в руки тетрадь и пишите все, что хотите сказать ребенку. Через некоторое время сможете вручить эти записи своему непослушному дитяти. Впрочем, в нормальном состоянии вы наверняка посчитаете ваши придирки чепухой. А если нет, то такое спокойное объяснение будет лучше действовать на ребенка, чем ваши скоропалительные крики.
    • Если не хотите кричать на ребенка, закройте глаза и представьте белый цвет. Этот цвет имеет успокоительное свойство.
    • Эффективно бороться с приступом гнева поможет еда. А именно ягоды. В них содержится много витамина С, который помогает справиться с выбросом в кровь гормона стресса – кортизола. Также витамином С богаты апельсины, поэтому в борьбе с плохим настроением они незаменимы. 


                                                   

                                                                       

     

                                                                         Как быть хорошим педагогом

     

    Любой преподаватель стремится к тому, чтобы стать хорошим педагогом. Ключевой момент в современной концепции образования – это обращенность к личности ученика и также учителя, который должен управлять деятельностью на уровне высокого профессионализма.

    1. Воспитайте в себе любовь к детям. Все они, включая тех, которые плохо учатся и не стараются быть активными на занятии, заслуживают вашу симпатию.

    2. Развивайте свои способности к речевому общению. Постарайтесь проникнуть во внутренний мир учащегося, формируйте у него соответствующее мировоззрение. В определенный момент вы сможете понять мотивы его поведения и разобраться в его психическом состоянии.

    3. Чаще обращайтесь к своим ученикам. Произносите просьбу- «побуждение», призывайте к совместной учебной деятельности. Подтверждайте и свое присутствие в учебном процессе. К примеру, подойдут такие фразы, как: «давайте пофантазируем…», «а теперь представим, что…», «вы, наверно, помните…» и т.п. Хорошему педагогу необходимо научиться владеть своей речью. Обратите внимание на то, каким голосом вы говорите, насколько правильно и своевременно делаете паузы в речи. Ставьте верные логические ударения во фразах. Запишите свою речь на уроке на диктофон и затем прослушайте. Имейте в виду, что ученики весьма чутки к интонационным тонкостям. Разнообразьте вашу речь, сделайте ее эмоциональной и образной.

    4. Развивайте профессиональные знания по предмету. Недостаточно просто знать дисциплину и владеть различными методиками преподавания. Продолжайте самосовершенствоваться. Не забывайте, что учитель должен быть многогранной, всесторонне развитой личностью. Пополняйте свой багаж знаний и пытайтесь более творчески передавать ученикам богатство культуры человечества.

    5. Развивайте педагогический артистизм. Во время урока широко используйте различные кинетические средства: мимику, жестикуляцию, пантомимику. Данные средства воспринимаются учениками зрительно и несут до 40% информации. Прибегайте к кинетическим приемам, лишь, когда почувствуете в них необходимость, поскольку излишняя жестикуляция только снизит качество восприятия речи.

    6. Плодотворность учебной деятельности зависит от степени мотивированности учеников. Заинтересуйте учащихся своим предметом. Если ваши требования не выполняются, проявите терпимость и сдержанность. Хороший педагог обладает способностью снимать психическую напряженность. Педагог должен видеть все происходящее на уроке, но реагировать нужно далеко не на все. Помните, что гораздо охотнее выполняются сказанные твердым тоном просьбы, чем приказания. Будьте тактичны и обращайтесь к ученикам как к взрослым уважаемым людям. По возможности избегайте упреков и угроз, сократите количество замечаний в адрес учащихся. Ваше демократичное отношение к ученикам будет создавать на уроке благоприятную атмосферу, у многих появится состояние спокойного удовлетворения в работе. Эффективный педагог начнет урок с яркого, запоминающегося рассказа или необычного факта, который привлечет внимание учеников и вызовет у них живой интерес. Применяйте творческую фантазию, чаще импровизируйте.

    Пам’ятка для батьків

    Правила безпеки: учимо дітей, не лякаючи їх

    Якщо правильно розвивати й підтримувати в дітей навички особистої безпеки, вони допоможуть їм відчувати себе захищеними при спілкуванні з більшістю людей. Ця стаття є керівництвом для молодих людей з особистої безпеки, упевненості в собі й захисту власних інтересів.

    Діти піддаються небезпеці нападу, викрадення й жорстокого поводження навіть у найдбайливіших сім'ях, школах і спільнотах. Але існують прості та ефективні способи навчити дітей захищати себе, ці способи прийнятні практично для будь-яких випадків. Адже навички та знання – це ключ до їх безпеки.

    Батьки, вчителі та вихователі повинні знати, що діти частіше страждають від знайомих людей, ніж від чужих. Тому їх необхідно ознайомити з чіткими правилами безпеки і для поводження зі сторонніми, коли нікого немає поруч, і для дотримання кордонів при спілкуванні з людьми, які їм знайомі.

    Будь-яка людина може виявитись розбещувачем – сусід, родич, друг сім'ї, лідер молодіжної групи, навіть інша дитина. Кращий спосіб захистити дітей від насильства – це знати, що з ними відбувається. Частіше питайте свою дитину: «Ти ділишся зі мною всім, що тобі цікаво, своїми проблемами та тим, що тебе турбує? Пам'ятай: ти можеш мені повністю довіряти», слухайте їх відповіді терпляче, з великою повагою.

    Діти повинні розуміти, що існують важливі правила безпеки для тих випадків, коли вони знаходяться на самоті, поза батьківською опікою. Вони залишаються наодинці із собою, навіть коли віддаляються від відповідального за них дорослого всього лише на короткий час і на невелику відстань. У цьому випадку не треба турбуватись. Діти просто повинні знати, що їм необхідно робити.

    Просто розповідати дітям про правила безпеки або показувати, що треба робити, недостатньо. Коли ми лише розмовляємо з ними про небезпеку, їхня поінформованість може підвищити рівень тривоги. Молоді люди вчаться краще за допомогою активної практики. Практика дитячих навичок особистої безпеки підвищує їх компетентність і впевненість у собі. Важливо розвивати ці навички так, щоб дітям було не страшно, а весело й цікаво.

    Поради про те, як розмовляти з дітьми про незнайомих людей

    «Небезпечний незнайомець» – це той термін, який лише підвищує занепокоєння і при цьому ускладнює уявний пошук способів того, як допомогти дітям залишатись у безпеці.

    Замість цього краще розповідайте про правила безпеки при зустрічі з «незнайомою людиною». Замість того щоб розповідати про щось погане і страшне, що іноді дійсно трапляється, краще зосередьтесь на навчанні й відпрацюванні тих навичок та особливостей поведінки, які ви хочете розвивати у своїх дітей для безпечного спілкування з незнайомими людьми.

    Зберігайте спокій, коли розмовляєте з дітьми про незнайомців. Якщо ваш голос звучить тривожно, ця тривога передаватиметься дітям. Розповідь про «небезпечних незнайомців» або страшні історії можуть підсилити страх і занепокоєння будь-якої людини. Замість цього переконано розповідайте дітям, що ви вважаєте переважну більшість людей хорошими, а це означає, що більшість незнайомих людей теж хороші, але деякі з них мають проблеми, через які вони можуть ображати дітей.

    Скажіть дітям, що вони не повинні боятись незнайомих людей, якщо будуть дотримуватись правил безпеки. Якщо діти перебувають на самоті, перше правило каже, що перед тим, як заговорити з незнайомими або малознайомими людьми, треба спитати дозвіл у батьків. Допоможіть дітям знайти конкретні приклади людей, яких вони добре знають, і тих, кого вони не знають, щоб дитина змогла в уяві змоделювати відповідну ситуацію.

    Правила безпеки для дітей, коли вони самі

    • Більшість людей хороші. Це означає, що й більшість незнайомих людей хороші.
    • Незнайомець – це просто та людина, яку я не знаю, і виглядати він може як завгодно.
    • Правила безпеки, що діють при батьках, які про мене піклуються, відрізняються від тих, коли я перебуваю сам, без чиєїсь допомоги. Коли я один, то повинен у першу чергу зв'язатись із батьками й уточнити, чи може незнайомець підходити до мене, розмовляти зі мною та давати мені що-небудь.
    • Якщо я достатньо дорослий, щоби перебувати без батьків, безпечніше бути там, де поруч є інші люди, які можуть допомогти мені в разі потреби.
    • Я не даю особисту інформацію незнайомцеві або комусь, хто змушує мене відчувати себе некомфортно.
    • Отримувати допомогу від сторонніх людей нормально, якщо зі мною сталась надзвичайна ситуація, а поруч немає нікого зі знайомих.
    • Перш ніж іти кудись, вирушати з ким-небудь (з незнайомою або знайомою мені людиною), я повинен спитати про це в батьків. Я повинен розповісти батькам, куди йду, хто буде зі мною та що я буду робити.
    • У мене повинен бути план забезпечення власної захищеності та отримання допомоги там, куди я йду.
    • Я знаю, що правила безпеки моєї сім'ї включають у себе те, як дітям необхідно відкривати двері на дзвінок, розмовляти по телефону й використовувати Інтернет.

    Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати наступні навички та знати:

    • Як стояти й ходити уважно, пильно, спокійно, з повагою до себе та впевненістю.
    • Як відходити від незнайомця й залишатись поза досяжністю людини, яка наближається.
    • Як йти (або тікати) від незнайомця негайно, навіть якщо ця людина здається дуже приємною.
    • Як у першу чергу радитись з батьками, навіть якщо той, кого дитина знає й кому довіряє, каже не робити цього.
    • Як отримати допомогу від зайнятої або байдужої дорослої людини, якщо дитина загубилась або їй стало страшно.
    • Як шуміти, утікати й добиратись до безпечного місця у випадку виникнення надзвичайної ситуації.
    • Що робити й казати, якщо незнайомець підходить до дитини вдома.

    Правила безпечної поведінки дітей зі знайомими людьми

    • Я належу сам собі: моє тіло, мій час, моя душа – усе це моє. Будь-які дотики для гри з метою подражнити мене чи із прихильності до мене повинні бути узгодженими й безпечними.
    • Ніхто не повинен чіпати мої інтимні частини тіла (частини тіла, приховані нижньою білизною або купальним костюмом), за винятком потреби в медичному огляді.
    • Ніхто не повинен просити, щоб я дозволив доторкнутись до моїх інтимних частин тіла.
    • Дотик або іншу поведінку для збереження здоров'я або з метою безпеки не завжди можна узгодити, але такі дотики ніколи не можна приховувати від батьків.
    • Я не повинен дозволяти іншим людям контролювати своє самопочуття.
    • Усе, що мене турбує, не повинно бути таємницею.
    • Якщо в мене є проблеми, я повинен розповісти про них дорослому, якому я довіряю, і продовжувати розповідати про них, доки мені не допоможуть.
    • Ніколи не пізно отримати допомогу.

    Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати такі навички:

    • Казати «ні» при небажаній або невідповідній поведінці, використовуючи ввічливі слова, зоровий контакт і наполегливу мову тіла.
    • Стояти на своєму навіть тоді, коли хтось використовує підкуп, образливі слова або силу, щоб чинити тиск на дитину та примусити її робити те, чого вона не хоче.
    • Захищати себе від образливих слів.
    • Казати слова, які допомагають уникати потенційно небезпечних ситуацій.
    • Привертати увагу зайнятих дорослих і докладно розповідати про ситуації, які викликають хвилювання й дискомфорт.

    Навички особистої безпеки можуть швидко розвиватись і допомагають дітям залишатись у безпеці в більшості випадків спілкування з незнайомими людьми і з людьми, яких вони знають, особливо якщо батьки вчать дітей цих навичок і практикують їх разом з ними.

     

     

    Будьте обережні, дівчатка!

    • Дівчатам треба уникати товариства малознайомих хлопців. Звичайно, не слід іти до незнайомця в гості, чи запрошувати його до себе. Не дозволяйте відразу ж і проводжати вас додому. Не називайте свою адресу і телефон. Буває, що хлопця набагато більше цікавлять коштовності у вашому домі, ніж ви самі.
    • Не легковажте щодо вашої зовнішності. Ваш „спокусливий” вигляд може спровокувати напад.
    • Повертаючись додому темними вулицями завчасно зніміть із себе цінні речі (персні, браслети, сережки, ланцюжки), щоб не привернути увагу. Довге волосся заколіть наверх, щоб нападник не міг намотати його на руку. Зніміть ланцюжок, щоб вас не придушили ним.
    • Головні „козирі” нападника – ваш страх і пасивність. Обов’язково чиніть опір. Не соромтесь голосно кричати, щоб привернути увагу.
    • Коли наполегливо чіпляються, скажіть, що ви хворі і т.п., намагайтесь хитрощами виграти час, щоб постаратись вислизнути, втекти.
    • Носіть з собою свисток, газовий балончик. І не забудьте про „підручні” засоби самооборони – парасолька, будь-який аерозоль і навіть пригорща землі чи піску.
    • Опинившись в темну пору доби на вулиці, старайтесь обходити безлюдні місця, глухі загорожі, покинуті і недобудовані будівлі.
    • У пізній час не сідайте в порожній причепний вагон трамвая, тролейбуса, автобуса, електрички.
    • Якщо вас переслідують, переконайтесь, чи це так: пришвидшіть крок, перейдіть на другий бік вулиці. Якщо вирішили тікати, робити це слід несподівано для переслідувача. Але у жодному разі не забігайте у темні двори, підворіття, переходи.
    • Не заходьте у під’їзд, якщо там є незнайомі люди. Дорослі повинні потурбуватись, щоб там було світло навіть уночі.
    • Якщо ви очікуєте ліфт, а неподалік стоїть незнайомець, не поспішайте заходити першою. Він може несподівано піти за вами. Не стійте у ліфті (коли вже зайшли з незнайомцем) спиною до супутника, він весь час має бути у зоні вашої уваги.
    • При нападі у ліфті захищайтесь усіма можливими способами. Головне, не видатися заляканою. Наробіть галасу, стукайте у двері, стінки ліфта.
    • Вирушаючи в гості у малознайому компанію, не вдягайтесь яскраво, не відкривайте надто плечі, груди, стегна й інші спокусливі місця.
    • Опинившись у малознайомій компанії, не гріх роздивитись розміщення кімнат і коридору на випадок, якщо доведеться втікати.
    • Прийнявши запрошення провести вечір у незнайомій компанії, повідомте рідним, де ви будете. Зателефонуйте, якщо це можливо і повідомте, коли повернетесь. Залиште, зрештою, вдома адресу людей, до яких вас запрошено.



                                                          Пам’ятка «Як впоратися зі стресом»

    Люди по-різному реагують на кризові події. Нижче наведено деякі приклади реакцій на стресові ситуації.

    •  Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття).
    •  Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.
    •  Тривога, страх.
    •  Напруга і нервозність.
    • Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.
    •  Безсоння, нічні кошмари.
    •  Дратівливість, злість.
    • Почуття провини, сором (наприклад, за те, що не змогла переконати інших рідних поїхати з небезпечної зони). Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані».
    • Замкнутість чи нерухомість.
    •  Відсутність реакції на інших людей, небажання розмовляти.
    •  Втрата пам’яті (наприклад, не можете згадати, що сталося).
    •  Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).

    Ці переживання – НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ.
    Вам стане краще з часом. Не всі ваші переживання є ознакою хвороби. Не відмовляйтеся від допомоги інших, навіть якщо вам здається, що вони вас не можуть зрозуміти. Намагайтеся повернутись до повсякденних завдань. У кожної людини є природні ресурси долати труднощі.

                        Використовуйте позитивні способи подолання стресового стану

    •  Достатньо відпочивайте.
    •  По можливості регулярно їжте і пийте.
    •  Спілкуйтеся і проводьте час із сім’єю та друзями.
    •  Обговорюйте проблеми з тими, кому довіряєте.
    •  Займайтеся тим, що допомагає розслабитися (гуляйте, співайте, моліться, грайте з дітьми, взаємодійте з тваринами, слухайте заспокійливу музику).
    •  Займайтеся посильною фізичною активністю.
    •  Знайдіть безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і беріть участь у колективній діяльності.

                                       Уникайте негативних способів подолання стресового стану

    •  Не вживайте алкоголь та інші психоактивні речовини, не зловживайте палінням та кавою.
    •  Не спіть цілими днями.
    •  Не працюйте весь час без відпочинку і розслаблення.
    •  Не відокремлюйтесь від друзів і близьких.
    •  Не нехтуйте правилами особистої гігієни.
    •  Не впадайте в гнів і не вчиняйте насильства.

                                   

                                                                                                       ПЕДАГОГАМ  і  БАТЬКАМ

                                    У роботі з дитиною, яка пережила травматичну подію, важливо:


    - Заручитися підтримкою близьких і рідних.
    - Намагатися дотримуватися режиму дитини, щоб уникнути додаткових стресів.
    - Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).
    - Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання.
    - Підтримувати надію на краще.
    - Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
    - Не казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування післястресових розладів.
    - Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй.
    - Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що сталося, або в поведінці після травмуючої події.
    - Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.
    - Самому вірити і показувати те, що травму можливо пережити.
    - Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається упоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.
    - У разі вашого хвилювання за стан дитини або тривалості незвичної поведінки дитини понад місяць – звернутися по допомогу до психолога.